 |
| Читає підручник з природознавства на планшеті |
Часто батьки, які планують домашнє навчання для своєї дитини, або планують переведення дитини із звичайної школи, мають ідеальне уявлення про те як буде відбуватись навчання. В школі методики не враховують індивідуальні особливості сприйняття інформації - а я врахую, буду давати матеріал в картинках, мультиках і ігровій формі, і дитина буде просто щаслива вчитись, буде легко і швидко засвоювати інформацію. Буде хотіти вчитись кожного дня, сама просити вчитись. Ось в школі вони мало рухаються, мало гуляють на вулиці - я буду проводити заняття на вулиці. Відміню прописи, а дитина сама захоче навчитись писати і якось навчиться.
Батьки потрапляють в певний полон своїх ідеальних уявлень про домашнє навчання, замішаних на дитячих спогадах про школу, дійсно чудових педагогічних методиках, вірі в те, що варто нам лишитись вдома - і "у нас все буде по-іншому". Так, дійсно буде по-іншому. Але як саме? Ось тут і починається справжня пригода )).
У мене було приблизно так само, як я написала. Ідеальні уявлення про домашнє навчання плюс мій дитячий синдром відмінниці. Певні високі очікування від себе, як вчителя-тьютора-організатора навчання, і від дитини - учня.
Звісно, очікування мої не виправдались так, як я планувала. Але після нелегкого періоду адаптації мене до ролі домашнього вчителя і дитини до домашнього навчання, після абсолютного переформатування мого мозку про сам процес навчання, прийшла певна стабільність, розуміння і задоволення від процесу. Так, нам досі подобається вчитись вдома ) Вчимось вдома третій рік.
І зараз вимальовуються певні принципи навчання, які можливо допоможуть і вам. Напевно, ці поради будуть корисними батькам, які забирають дитину із звичайної школи на домашнє навчання і хочуть вчити свою дитину самі. Також тим, хто планує вчити дома, але сам цього ніколи не робив раніше. Хто хоче, але має певні страхи і багато питань. Тим, хто вже почав вчити, але реальність не відповідає ідеальним уявленням, і ви не впевнені, чи все правильно робите. Сподіваюсь, ви знайдете відповіді на свої питання.
1. Взнати свою дитину, поглибити прив'язаність.
Найперше, запам'ятати і ніколи не забувати, що ваша дитина - особлива. І ви найкраще за всіх знаєте її особливості. Улюблені герої, темперамент, як сприймає інформацію найкраще. Якщо ви її не знали до цього моменту, тепер, коли ви почнете проводити багато часу разом, матимете можливість взнати, поглибити стосунки. І це чудово!
Ще одна проблема вирішується при поглибленні прив'язаності з дитиною - ви можете стати авторитетом для неї, дитина починає сприймати вас, як вчителя.
2. Переформатувати свій мозок.
Також ви матимете можливість взнати краще себе. І не завжди з кращого боку )). Усі дитячі комплекси, страхи, автоматичні реакції, такі самі, як до вас ставились батьки і вчителі, ризикують виринути на поверхню автоматично і бурхливо. Ви взнаєте наскільки ви терплячі, згадаєте якими словами називали вас батьки і вчителі, якими методами вчили. І ці методи далеко не завжди будуть співпадати з описаними в гарних книжках ))
Але є хороша новина. Якщо свідомо зупиняти свої автоматичні реакції і заміняти їх новими, з часом стане легше. Ви здивуєтесь наскільки ви станете терплячішими ) Це чудова можливість потужного саморозвитку, який піде на користь усій сім'ї. Також доведеться міняти звичні з дитинства методики навчання, підхід до навчання на інші, більш ефективні, включати креативність.
3. Знизити очікування.
Якщо ви гарно вчились в школі, зменшіть в кілька разів свої очікування від дитини. Дитина не зобов'язана бути досконалою в усіх предметах, та цього і не потрібно. Дитина точно не така, як ви, вона інша особистість. Вона не буде вчитись так само, як ви. Вона може сприймати інформацію по-іншому, любити інші предмети.
4. Терпіння, спокій, режим "тренер".
Навіть, якщо ваша дитина геній, вона все одно може писати букви дзеркально, їй може бути важко зрозуміти віднімання з переходом через десяток, як знайти невідомий від'ємник, чому "я" - це 2 звуки, що то за буква в рівнянні... Коли ти вже знаєш все і сприймаєш, як елементарне, важко зрозуміти як 2+2 може бути складним.
Але є теми, об'єктивно важкі для дітей, і шкільні вчителі знають які теми складніші за інші. Нам, батькам без педагогічної освіти, в цьому плані важче. Тому вчимось просто терпляче пояснювати стоп'ятсот разів те саме по-різному, видумувати наглядності, приймати свою дитину такою, як вона є, відмінною від вас.
Якщо дитина перший день все зрозуміла і розв'язувала прекрасно певні задачі, абсолютно не факт, що вона розв'яже ці ж самі задачі завтра. А через місяць, на контрольній?...
Буває таке, що дитина не пам'ятає щось з того, що ми вчили. А я була впевнена в тому, що вона це мала знати. В такому випадку мені допомагає включати режим "тренер". Ок, не вийшло зараз, вийде завтра. Я, як тренер, який тренує на результат. Який підбадьорює, вірить, складає індивідуальний графік тренувань.
І в цьому у нас, домашників, є перевага - ми можемо бачити реальну картину знань свого учня. Швидко пройти одні теми, і посидіти довше над іншими. Ставити реальні цілі і досягати їх.
5. Іноді найкраще рішення - лишити дитину в спокої. Хай займається тим, чим хоче ). Повторити через деякий час.
Якщо щось не доходить, важко дається, у нас спрацьовує просто лишати дитину в спокої на якийсь час. Лишити цю тему, перейти до іншої. А потім знову повернутись (іноді через місяць-три, іноді через рік). І я вже багато разів спостерігала за цим феноменом - те, що було важко, стає легким через якийсь час. Чи то мозок сприймає цю інформацію вдруге не як нову, а як знайому, і вона засвоюється краще. Чи то дитина просто доростає до інформації або вміння (як із вмінням читати і писати).
6. Індивідуальний графік, стиль навчання. Не боятись пробувати і змінювати.
З часом у вас вималюється індивідуальний графік, стиль і спосіб навчання, найкращий для вас. Який буде враховувати ваші особливості та потреби і дитини. Комусь більше підходить чіткий розклад з ранніми підйомами. Комусь більш вільне навчання, коли в те, чим хоче займатись дитина, вплітається якимось чином вимоги програми. Чи просто дитина в вільному польоті, а програма діло десяте. Є багато різних варіантів, і я впевнена, що ви, як батьки, підберете найкращий оптимальний для вас варіант.
Тут нема "правильного" і "неправильного". Можна пробувати різні підходи, швидко бачити результат, зворотній зв'язок і коригувати. Тут у нас також величезна перевага перед стандартною системою освіти, коли на впровадження реформ і аналіз того, що вийшло, потрібно купа років.
У нас відбувся плавний перехід від чіткого контролю навчання, жорсткого розкладу, "ми мусимо" до більш вільного навчання, більше того, що хоче дитина.
Звісно, структура навчання багато в чому залежить від вимог навчального закладу. І є зміст вибирати школу, вимоги якої максимально співпадають з бажаним стилем навчання. Добре, що вибір збільшується з кожним роком.
7. Веселе навчання, FUN, свобода хотіти чи не хотіти вчитись, яка не звільняє від відповідальності )).
Ідеальне навчання - веселе і цікаве, FUN! По собі помічала, що чим більше я включаюсь, жартую, "дурію", вивільняю потік фантазії і не стримую ідеї, тим легше, веселіше, цікавіше і ефективніше іде навчання. Смішні пісеньки і реп для таблиці множення, природознавство - "зобрази комаху, яка ховається в корі дерева на зиму", вивчення англійських слів з Minecraft... Нема меж фантазії )) Чим більше я напрягаюсь, бо ж: "Я повинна щось донести, бо на мені уся відповідальність", тим гірші результати, і важче йде навчання.
Але абсолютно нормально, якщо дитина в один прекрасний день не хоче вчитись, навіть якщо ви стрибаєте і танцюєте перед нею. І абсолютно нормально, що в інший, не менш прекрасний день, вам не захочеться бути аніматором. У всіх бувають різні дні, різний настрій, різна працездатність. Ми всі люди. І дитина, якщо вчиться дома, не зобов'язана хотіти завжди вчитись, навіть якщо на вашу думку, ви придумали чудову наглядність.
Але я, і моя дитина розуміємо, що піти на домашнє навчання - це взяти на себе певні зобов'язання, таки якось чомусь вчитись )). Тому тут також нема єдиного правильного варіанту. Є метод проб і помилок. Якщо заставляти любити математику, яку ви самі любите, виникає ризик сформувати до неї відразу )) А можна мимоволі захопити дитину англійською мовою )) І, таки так, на домашньому навчанні моя дитина більше полюбила вчитись, ніж в школі.
8. 6-8 років - навчання в грі з батьками, з 8-9 років - самостійність, відповідальність, зусилля, організованість.
Відповідальність, самостійність в навчанні, свідоме прикладання зусиль в навчанні, організованість, за моїми спостереженнями, можна очікувати від дитини не раніше 8-9 років, а то і 9-10. Тому, в ідеалі, в 6-7-8 років навчання мало би бути максимально в формі гри. А свідоме прикладання зусилля, організованість, усе те, що вчителі хочуть бачити з перших днів навчання, вводити поступово невеликими дозами.
Звісно, все індивідуально, є різні темпераменти дітей і схильності. Дівчата частіше схильні спокійно сидіти і виписувати каліграфічно букви, хлопці найчастіше краще сприймають інформацію стрибаючи, мають гірший почерк і не мають терпіння. Середньостатистично )) Можливо і є 6-7-річки, які настільки свідомі, що вміють планувати свій графік навчання, самостійно виконувати терпляче усі завдання, навіть нудні. Але, переважній більшості дітей, перші 2-3-4 роки обов'язково потрібна максимальна включеність батьків в навчальний процес. Навіть якщо це дистанційна школа з гарно розписаними завданнями. І, з переважною більшістю дітей треба сидіти під час виписування букв, надихаючи на написання наступної.
Відповідальність, самостійність, організованість, моя дитина (хлопець) почала проявляти в 8-9 років, 3 клас. Вже в такому віці я спокійно можу дати деякі завдання і піти кудись по своїх справах, знаючи, що він все зробить. Так що, мрія про те, що син буде вчитись сам, поступово починає здійснюватись ))
9. Вчитись там, де зручно вам.
Про навчання на вулиці. Це, звісно, прекрасно, проводити багато часу на вулиці, вчитись в процесі життя. Але найзручніше це робити влітку. Але, навіть, коли тепло, виписувати на вулиці тексти в зошиті не дуже зручно. Тобто, далеко не всі види діяльності підходять для вулиці. На вулиці ідеально виходить просто бігати, фізична активність, квести. Природознавство, і то не всі теми. А вчити математику на вулиці досить складно. Бракує концентрації уваги. Все на вулиці відволікає, а друзі кличуть до себе в гру...
10. Відчуття безпеки, проживання емоцій.
Дуже важливе. Навчання ефективне, коли є почуття безпеки. А коли дитині з вам безпечно, вона вам довіряє, то може собі дозволити проявляти свої справжні емоції. Плакати "не хочу писати". Вивільняти і проживати якісь свої страхи і переживання, особливо коли був якийсь негативний досвід, пов'язаний з навчанням (в садочку, школі...). Я багато нового дізналась про садочок і про школу від свого сина за час домашнього навчання, з того, що раніше він мені не розповідав... Важливо дозволити тим емоціям бути. Допомогти прожити їх - це може бути важливіше за будь-які академічні знання... Взагалі, емоційний інтелект, формування емоційної сфери - це надзвичайно важливо.
По великому рахунку, це все - ставитись до дитини, як до людини. З повагою до особливостей його особистості, до бажань, схильностей і емоцій. Пам'ятаючи, що ми відповідальні люблячі дорослі, які можуть забезпечити дитині найкращі умови і бути провідниками в світі знань, і просто в житті.
Вчити дитину вдома - це чудовий вибір. Вибір нових можливостей і розвитку свого і дитини. Звісно, це не завжди легко, особливо на початку. Але з часом стає все легше і цікавіше. Стають явними переваги домашнього навчання. Тішать успіхи дитини в навчанні, розумінні. Явно видно розвиток особистісний і емоційний. І ми, хто вчить своїх дітей вдома, самі вже ніколи не будемо такими, як були )
І нехай буде з нами сила!
Немає коментарів:
Дописати коментар