четвер, 28 січня 2016 р.

3 місяці. 1 ч. Цікаво чи по програмі?

Нарешті добралась до блогу ) Реальне життя вирує, затягує і лишає мало часу на віртуальне.
Пройшло майже 3 місяці домашнього навчання. Можу сказати, що ми вже практично адаптувались. І є багато про що написати. Вийшло аж 3 частини - дві філософські, одна практична.

1 частина. Цікаво чи по програмі?

Вчимось кожного дня, окрім вихідних. На канікулах також вчимось, але не так інтенсивно, по 1 уроку в день. Але - і це незаперечна перевага домашнього навчання - ми можемо собі дозволити іноді менше часу приділяти навчанню кілька тижнів, і, наприклад, готуватись до свята зустрічі зими. А можемо вчитись в інтенсивному режимі під час карантину, і піти вперед по програмі, в порівнянні з однокласниками.





Кожного дня, зазвичай, у Назара 2-3 уроки. Іноді 4. Математика і письмо у нас кожного дня, один день більше математики, другий більше письма. Природознавством займається чоловік, десь раз на тиждень-два проходять кілька тем підряд. Англійською займаємось з репетитором, але коли хворіли, то досить успішно займались самі. Ще кожного вечора Назар читає вголос цікаві книжки по сторінці. Робимо ми завдань менше,  ніж в школі, маємо довші перерви. Але, як показує відвідування шкільних консультацій (раз на 2 тижні нам надають консультації), наше навчання досить ефективне. До канікул по знаннях ми були приблизно на рівні з іншими учнями. А зараз навіть трохи випереджаємо, бо активно займаємось під час карантину. Мені сподобалось йти вперед по програмі, щоб мати можливість робити щось цікаве.

А от цікавого хотілося б більше... З цікавого регулярного (вівторок, четвер) - заняття в нашій школі в піцерії Челентано. Біжить туди радісно, засмучується коли заняття нема. Але для того, щоб підготуватись до цих занять, мені треба досить багато часу і зусиль, а дають мені спокійно готуватись переважно вночі )) І цікавий урок не такий інтенсивний по засвоюванні знань, як рутинне нудне не легке відпрацювання матеріалу. Виходить так, що цікаве лишається переважно на вівторок і четвер, а решта днів робочі будні з веселими елементами. Не все можна зробити радісно і цікаво, особливо якщо щось дається не легко, як, наприклад, нам писання, або знаходження невідомого від"ємника )). Є такі речі, які просто треба робити, навіть якщо це складно, і з часом стає все легше і легше. Навіть веселі тексти нам досить складно списувати письмовими літерами. Але я бачу, що зараз це дається набагато легше, ніж 3 місяці тому. І складні математичні моменти, які вимагає школа, також йдуть все легше і легше. Але для цього треба було, часом, просто примусово всаджувати Назара за ту парту і працювати і працювати, сидіти над душею і над кожним словом. Це було не легко для Назара, і не легко для мене.  Але, я так розумію, якби Назар вчився в школі, мені точно так само треба було би сидіти над ним вдома. Просто є діти, які все роблять швидко і самі (байдуже в школі дитина вчиться, чи дома), а є такі над якими треба сидіти і допомагати, якщо батькам не все одно що знає дитина.
А от мені не все одно! Ну не можу я забити на шкільну програму і займатись суто чимось цікавим і веселим. Те, що вони вивчають, наприклад, по математиці в першому класі - це базові знання, це те, що реально кожного дня придається в житті. І я треную його, щоб він дійсно знав, а не просто здав якось там. І він в стані в 1 класі навчитись рахувати в межах 100, принаймні, гроші свої він і зараз рахує дуже непогано, навіть якщо їх більше 100 ))) Є речі, на які я спокійно можу закрити очі (наприклад, почерк), а є те, що я не можу ігнорувати. Також я хотіла би, щоб Назар впевнено себе почував на екзамені, щоб для нього не були новинкою навіть вимоги до оформлення роботи. Щоб він уявляв приблизно які завдання є в тому підручнику, бачив його в очі. І це все трохи нудно і рутинно. І цього всього нудного і рутинного мінімуму є стільки, що часто бракує часу на щось цікаве. Але навіть, коли Назару не цікаво і складно, коли мама буває суворою і щось від нього хоче, він все одно радий і щасливий вчитись дома, Я бачу, що у Назара починає напрацьовуватись наполегливість, вміння не здаватись перед складними завданнями і долати труднощі (а він схильний до того, щоб впадати в паніку "все пропало", і тікати). Я рада, що проходжу це разом із своїм сином і можу долучитись до формування його характеру. Він взагалі в мене молодець! )

І, можу сказати, що вчителем бути не легко. Це не легка робота, якій треба присвятити досить багато часу. Це варто усвідомлювати, якщо плануєте переходити на домашнє навчання. Звичайно, якщо є ціль чомусь навчити, з того що вчать в школі, а не просто як-небудь щось здати. Ну і, звичайно, кожна дитина інша, з одною легше, з іншою складніше, не залежно від того в школі дитина вчиться чи вдома.

Головне усвідомлювати і тримати в голові цілі, що ви хочете від навчання взагалі. А у кожного ці цілі можуть бути різними. Дати певні знання, навчити тій самій наполегливості, або просто зменшити навантаження. Або, навпаки, пройти 2 класи за один рік. Не забути в рутині заради чого це все затівалось, і діяти згідно з цими цілями.



Продовження - 2 ч: Чому саме дома?

1 коментар:

  1. І цікаво, і по програмі! У цьому і є високий пілотаж для вчителя. Оленка з Назаром достигли помітних успіхів.

    ВідповістиВидалити